Товстий клієнт, тонкий клієнт — їх особливості, переваги та недоліки

Мовою комп’ютерних технологій «клієнт» – це частина програмного забезпечення, яка взаємодіє з сервером і надає користувачеві інформацію про результат обробки даних.

Щоб все стало зрозумілішим, розглянемо простий приклад – веб-браузер. З технічної точки зору це класичний клієнт, який виконує три основні завдання: отримує пошукові запити від користувача, відправляє їх на веб-сервер, а потім виводить на екран результат обробки – список знайдених сайтів за введеним запитом. Тобто все набагато простіше, ніж може здатися на перший погляд.

Усі існуючі клієнти можна умовно поділити на два підтипи: товстий та тонкий. Також є системні архітектури, в яких характеристики цих підтипів поєднуються і перетинаються їх називають «гібридним» клієнтом.

У цій статті розберемо особливості кожного виду клієнта, а також розповімо про їхні сильні та слабкі сторони.

Почнемо з визначення. Товстий клієнт – це клієнт, який забезпечує повну функціональність та незалежність програми від центрального сервера. У цьому випадку сам сервер виконує роль звичайного сховища даних, а все навантаження, пов’язане з обробкою та поданням інформації лягає на пристрій клієнта.

Як приклад товстого клієнта можна навести персональний комп’ютер – він працює на базі встановленої операційної системи та оснащений усім функціоналом, необхідним для повноцінної роботи користувача.

Переваги товстих клієнтів:

• висока функціональність;
• можливість роботи у режимі офлайн;
• доступ до розрахованого на багато користувачів режиму;

• гарна швидкість обробки даних;
• відсутність залежності від віддалених серверів.

Недоліки товстих клієнтів:

• досить трудомісткий процес налаштування та інсталяції;
• необхідність у постійному технічному обслуговуванні та встановленні оновлень;
• складність у синхронізації даних;
• проблеми із забезпеченням безпеки даних;
• великий розмір дистрибутива.

На відміну від товстого, тонкий клієнт не виконує жодних завдань, пов’язаних з обробкою даних. Натомість всі обчислювальні потужності переносяться на віддалений сервер, з яким він взаємодіє за допомогою термінального доступу. У такому випадку єдине завдання клієнта полягає в запуску мережного програмного забезпечення.

Очевидним прикладом тонкого клієнта є комп’ютер із встановленим браузером, який може навіть не мати власний жорсткий диск. Через термінальне з’єднання він зв’язується з основним потужним комп’ютером, що виконує роль сервера, на якому зберігаються всі дані та запущені програми, з якими взаємодіє користувач.

Таку архітектуру використовують багато популярних сервісів, включаючи Google Drive, WP та браузерні онлайн-ігри.

Переваги тонкого клієнта:

• мінімізовано ризик виникнення несправностей;
• низькі технічні вимоги до обладнання.

Недоліки:

• в такій архітектурі до одного серверу може бути підключено необмежену кількість клієнтів, але у разі виникнення помилки постраждають усі користувачі;
• відсутність можливості працювати без підключення до Інтернету;
• зниження продуктивності у разі високих навантажень на сервер.

Головна відмінність між товстим та тонким клієнтом полягає у способі обробки даних, тому в більшості випадків користувач навіть не помічає, з яким типом архітектури він працює.

Тому, вибираючи тип клієнта для свого проєкту, потрібно враховувати його технічні особливості та логіку взаємодії з кінцевим споживачем.