Все, що потрібно знати про тестування

Тестування програмного продукту є невід’ємною частиною продакшну, і спрямоване на те, щоб надати клієнтам компанії винятковий досвід користувача, що відповідає їх очікуванням – без багів, помилок та інших недоробок.

Сьогодні існує дві популярні методології тестування ПЗ:

• Waterfall – стратегія тестування, в якій QA являє собою окремий етап розробки, і починається тільки після завершення створення програмного продукту.

• Agile – більш гнучкий метод тестування ПЗ, в якому розробка та тестування продукту виконуються паралельно. Переваги такого підходу в тому, що помилки не накопичуються та швидко виправляються. До його особливостей також варто віднести високий рівень залучення з боку замовників проекту.

У міру того, як програмне забезпечення стає складніше, життєвий цикл тестування програмного забезпечення продовжує еволюціонувати. Все частіше розробникам стає невигідно чекати фінальної розробки для початку тестування, оскільки виправлення помилок, у такому разі, може обходитися дорожче за розробку. Тому метод Agile набирає дедалі більшої популярності.

Перед релізом програмний продукт повинен пройти чотири рівні тестування. Розглянемо кожен рівень докладніше.

Модульне тестування

Модульне або функціональне тестування програмного забезпечення є першим рівнем QA, під час якого перевіряється працездатність окремих програмних модулів, компонентів та функцій. Його мета полягає в тому, щоб упевнитись у коректності роботи кожної одиниці програмного коду.

Найчастіше модульне тестування виконується не QA-інженером, а розробниками на етапі кодингу.

Інтеграційне тестування

В ході інтеграційного тестування окремо перевірені модулі та елементи програмного забезпечення об’єднуються в групи, і перевіряються як цілісні механізми. Головне завдання такого тестування у тому, щоб виявити баги при взаємодії різних модулів.

Інтеграційне тестування необхідно з кількох причин:

• Найчастіше програмні модулі створюються різними фахівцями, через що їхня логіка може відрізнятися. Тому таке тестування необхідне перевірки взаємодії компонентів.
• У ході розробки програмного продукту вимоги замовника можуть змінюватися, внаслідок чого окремі функції можуть просто не встигнути пройти модульне тестування. Інтеграційне тестування дозволяє виявити у них баги, якщо такі є.
• Обробка винятків може виконуватись із проблемами.
• Зовнішні апаратні інтерфейси можуть бути неправильними.

Існує чотири основні типи інтеграційного тестування:

• Інтеграція «згори донизу». Головний принцип такого типу тестування полягає в тому, щоб перевіряти працездатність спочатку блоків вищих, а потім нижчих рівнів. Тобто, простими словами, інженер QA виконує перевірку «зверху вниз».

• Інтеграція «знизу нагору». Зворотна модель тестування передбачає початок перевірки програмного продукту з низьких рівнів і поступовий перехід до вищих компонентів.
• Гібридна інтеграція. Комбінована стратегія, у якій використовуються перші два підходи. У цьому випадку модулі верхнього рівня інтегруються та тестуються з блоками нижнього рівня, і низькорівневі модулі навпаки – з верхньорівневими. У такому підході використовуються драйвери та заглушки.
• Стратегія “Великого вибуху”. І тут всі компоненти продукту збираються разом і тестуються як єдине ціле.

Системне тестування

Під час системного тестування програмний продукт компілюється як єдине ціле, потім тестується. За допомогою цієї стратегії QA-фахівці перевіряють, у тому числі, функціональність, безпеку та переносимість проєкту.

Приймальне тестування

Приймальний та системний рівні тестування ПЗ практично не відрізняються за своєю функціональністю, але з істотною поправкою – приймальне тестування виконується групою кінцевих користувачів, які перевіряють програмний продукт з боку споживача та визначають, наскільки він готовий до релізу для широкої публіки.

Цей рівень має дві класифікації тестування:

• Альфа-тестування – виконується групою вибраних користувачів, але разом із командою розробників.
• Бета-тестування – проводиться користувачами індивідуально, на їх власних пристроях та операційних системах. Очікується, що ця стадія пройде бездоганно, без дефектів і задовольнить потреби аудиторії.

Для забезпечення коректної роботи програмного продукту важливо дотримуватися всіх рівнів та методів тестування програм.

Тестування – це не просто пошук помилок. Це складний та структурований процес, спрямований на підвищення якості програмного продукту. В основі тестування ПЗ лежить 7 основних етапів:

Аналіз вимог

Перші кроки QA починаються ще початку розробки програмного продукту — на етапі аналізу вимог замовника. Тестувальникам потрібно:

• визначити специфіку та завдання майбутнього продукту;
• переконатися у відсутності протиріч у вимогах;
• переконатися у повноті та здійсненності всіх завдань;
• виявити потенційні дефекти та «вузькі місця» у функціоналі.

Планування та розробка стратегії

Коли вимоги до проєкту сформовані та затверджені, QA-фахівці можуть розпочинати розробку стратегії тестування та планування процедур, спрямованих на покращення якості ПЗ. На цьому етапі визначається бюджет, вирішується, які методи тестування програми будуть використовуватися на кожній стадії її створення.

Розробка тест-кейсів

На цьому етапі QA-інженери вже мають готовий план тестування і приступають до його безпосередньої реалізації: створюють сценарії для автоматичного тестування, готують тестувальне середовище для проведення безпечних тестів, формують чек-листи та виконують інші підготовчі роботи.

Тестування ПЗ

Команда QA-інженерів проводить тестування програми, виявляє баги, недоробки, та заповнюють тестувальну документацію, яка згодом буде передана у відділ продакшну на доопрацювання.

Повторне тестування

Коли розробники усувають усі виявлені проблеми, відділ QA знову береться за роботу та проводить повторне, так зване регресійне тестування. Воно допомагає переконатися, що технічні коригування було внесено правильно, і після всіх доопрацювань продукт почав нормально функціонувати. Це важливий етап, оскільки внесення будь-яких правок може вплинути на роботу програми непередбачуваним чином.

Завершення циклу тестування

Після завершення всіх етапів тестування QA-фахівці формують детальний звіт, в якому описують всі тести, проведені протягом життєвого циклу програмного продукту.

• Функціональне випробування.

Допомагає визначити, як коректно продукт виконує завдання, покладені на нього в техзавданні.

• Тестування юзабіліті.

Юзабіліті – це зручність користування. Тобто, на цьому етапі QA спеціаліст використовує техніки тестування програмного забезпечення, щоб визначити, наскільки зручний, зрозумілий та логічний програмний продукт. Надалі, добре пророблений інтерфейс допоможе аудиторії швидше освоювати продукт, а отже — покращить досвід користувача.

• Конфігураційне тестування.

Перевіряється коректність роботи продукту різних операційних системах, у різних браузерах та його версіях тощо.

• Тестування локалізації.

Виконується для перевірки правильності адаптації програмного продукту для різних країн та мовних версій.

• Тестування навантаження.

Демонструє, як продукт реагує на високі навантаження — наприклад, у разі збільшення кількості відвідувачів, обсягу даних, що передаються, та іншого, залежно від специфіки проекту.

• Тестування безпеки.

Визначає, наскільки продукт стійкий до зламів, вірусів, атак хакерів та витоків конфіденційних даних користувачів.

Налагодження — це процес пошуку помилок у програмному забезпеченні, їх аналіз та виправлення. Іншими словами, це робота, яку виконує розробник після виявлення багів тестувальником.

Існує кілька популярних методів налагодження програмного забезпечення:

Метод грубої сили

Незважаючи на високу популярність, цей метод залишається одним із найменш ефективних, оскільки покладається виключно на обчислювальну потужність. Його суть полягає в тому, що розробник завантажує в ПЗ оператори друку для виведення проміжних значень, сподіваючись, що ряд записаних значень полегшить знаходження оператора з помилкою.

Метод зворотного відстеження

Досить популярний метод, який найчастіше використовується у невеликих проєктах. При його використанні вихідний код програми розгортається у зворотному порядку від місця, де було виявлено симптом помилки доти, доки не буде виявлено причину проблеми. Можливості методу зворотного відстеження досить обмежені, оскільки у великих проєктах кількість зворотних ліній може бути надто великою.

Метод усунення причини

Цей підхід також називається індукцією та дедукцією. Його суть полягає в тому, що розробник висуває гіпотезу про причину виникнення проблеми, а потім створює спеціальну форму даних, яка перевірить припущення, а потім підтвердить його чи спростує.

Існують різні методики тестування програмного забезпечення, і яку з них застосовувати у конкретному випадку вирішують лише розробники та QA-інженери. AVADA MEDIA – це команда досвідчених спеціалістів, яка працює на ринку інноваційних технологій понад 10 років.

Кожен наш продукт, перед тим як потрапити в руки кінцевого споживача, проходить повний цикл перевірки якості, завдяки чому ви можете бути впевнені, що ваші клієнти отримають бездоганний досвід користувача при його використанні.