Наративний дизайн

Наративний дизайнер працює над розповіддю, або інакше — наративом відеогри, за допомогою тексту, зображень, звуків та ігрових механік. На відміну від сценариста, він пише саму історію. Його головне завдання полягає в тому, щоб створити ідеальний баланс між сюжетом та геймплеєм, та уникнути так званого когнітивного дисонансу, тобто відчуття суперечливості.

Щоб стало зрозуміліше розглянемо простий приклад. Припустимо, в кат-сцені головний герой каже, що не любить насильство і всіляко намагається його уникнути, але вже за кілька хвилин починає стріляти у все, що рухається. Така поведінка неприпустима. У збалансованому ігровому світі сюжет та механіки постійно впливають один на одного і пристосовуються до своїх взаємних потреб, що дає змогу вибудовувати логічно правильні та глибокі віртуальні всесвіти.

Наратив є внутрішньоігровою історією, яку сценаристи розповідають користувачеві, але при цьому він бере в ній безпосередню участь. Існує два основні види наративів, які застосовуються в геймдеві – експліцитний та імпліцитний.

Експліцитний (видимий) – те, що лежить на поверхні основного оповідання. Сюди входять історії персонажів та навколишнього світу, розвиток сюжетної лінії, прописані діалоги та інше. Тобто це розгорнуті в подробицях елементи.

Наприклад, у популярній грі The Last of Us від Naughty Dog розповідається історія про людину, яка в постапокаліптичному світі бореться з полчищами зомбі і намагається врятувати підлітка від вірної загибелі — це і є експліцитна частина. А імпліцитна — те, що гравець відчуває під час самого бою, при зустрічі з іншими людьми або діалогів з ними. Варто зазначити, що навіть казуальні проекти рідко обходяться без імпліцитного наративу, навіть у простих спортивних симуляторах, найчастіше, є маса діалогів про довгоочікувану перемогу та її важливість.

Хоча на практиці для реалізації ігор із простими механіками окремий наративний дизайнер залучається досить нечасто.

В ідеальній ситуації наративні дизайнери спільно з геймдизайнерами використовують геймплей і оповідання так, щоб викликати у геймера справжнє напруження емоцій. Це призводить до того, що людина не замислюється про свій майбутній крок і повністю переконана, що діє логічно, спритно, а іноді навіть нестандартно, хоча насправді це, звичайно, заздалегідь прописано в ігровій механіці.

Імпліцитний (прихований) – формується гравцем на основі його особистого досвіду, емоцій та вражень від ігрового досвіду.

Деякі проекти більше орієнтуються на експліцитний наратив і роблять основний акцент на сценарій, інші навпаки — на імпліцитний, наприклад, як «Dark Souls 3», де вся історія розкривається за допомогою неоднозначних натяків у діалогах, уривків записок та описів екіпірування. Грамотно використовуючи ці підходи фахівець стимулює інтерес користувача до ігрового процесу та робить геймплей захоплюючим. Цікаве рішення можна побачити на прикладі гри “Portal”.

Тут геймера з перших хвилин вчать уникати тестових камер та керувати портальною гарматою, погрожуючи загибеллю. В результаті, коли людина потрапляє на рівень, система пропонує йому нагороду за проходження навчання, але разом із цим намагається її знищувати. Отже гравець підсвідомо шукає порятунок і знаходить його у вигляді потрібного майданчика, що приносить задоволення від того, що він сам до цього додумався і зміг «перехитрити» розробників. Цю ж ситуацію наративні дизайнери могли подати інакше, наприклад, надати геймеру безліч інструкцій і мануалів для вивчення, що врешті-решт убило б будь-який інтерес до проекту.

Лінійний і заскриптований ігровий процес, який активно використовується в кінематографі, в ігровій індустрії поступово відходить у минуле і майже не застосовується в нових проектах. Йому на заміну приходять нові формати, які будуються на свободі дій гравця та у відкритому світі.

Сучасні наративні дизайнери будують ігровий процес так, щоб кожен користувач міг написати свою власну, унікальну історію того, що відбувається. Починаючи гру з початку, людина фактично бере чистий аркуш і починає досліджувати світ так, ніби опинився в ньому особисто.

Наприклад в «Assassin’s Creed Odyssey» від Ubisoft гравець з’являється в невідомому місці і на початку навіть не розуміє де знаходиться.

Проживаючи різні ситуації, він може приймати власні рішення, вибирати союзників, ворогів, місця для подорожей та багато іншого. Як би не вчинив геймер, подальші події розвиваються природньо та логічно, без будь-яких неточностей та підштовхувань.

У сукупності це дозволяє людині відчути себе справжнім вершником долі та історії, а не маріонеткою в руках сценариста.

Такий формат подачі історії називається «наратив, що розвивається», і останнім часом він набирає все більшої популярності.

Розробка гри із захоплюючим оповіданням вимагає глибокої взаємодії наративного дизайнера зі всією командою, задіяною у продакшені — геймдизайнерами, художниками, аніматорами, програмістами та іншими фахівцями. Це дозволяє створити гармонійний геймплей, у якому продумано кожну деталь.

Компанія AVADA MEDIA має багатий досвід в індустрії геймдева, та допоможе вам з реалізацією та запуском власного ігрового проекту. Ми працюємо з більшістю популярних платформ і можемо підключитися до процесу виробництва на будь-якому його етапі. Щоб дізнатися більше, напишіть нам, заповнивши форму зворотного зв’язку.