Дизайн оточення та текстур для ігор

За даними Statista, у 2022 році кількість геймерів перевищила 3,24 мільярда людей по всьому світу. Це величезний та привабливий для інвестицій ринок, оскільки любителі відеоігор завжди відкриті до нових механіків, активно стежать за виходом свіжих проєктів та із задоволенням діляться враженнями у мережі, забезпечуючи потужний соціальний фактор.

Всесвіт відеоігор поповнюється новинками практично щодня, але в результаті лише одиниці з них завойовують увагу мільйонів геймерів. Ключ до успіху найчастіше криється в деталях. Тому в ході розробки важливо приділяти достатню увагу дизайну оточення, яке занурює гравця у віртуальний світ та текстури — з яких це оточення складається. У цій статті ми докладніше поговоримо про ці етапи продакшену і про те, як досягти бездоганного результату у своєму проєкті.

Дизайн ігрового оточення включає розробку всіх об’єктів, видів і декорацій, які користувач бачить під час гри. З деякими з них він може взаємодіяти, інші навпаки носять виключно декоративний характер і існують лише для того, щоб створити потрібну атмосферу.

Процес створення ігрового оточення залежить від кількох важливих факторів:

• жанру гри;

• платформи – смартфон, консолі, ПК;
• бюджет розробки;
• вид усередині ігрового процесу – від першої особи, зверху, збоку і т.д.

Однак є деякі принципи, які здебільшого залишаються незмінними. Розглянемо основні з них докладніше.

Незалежно від того, як саме відбувається дія всередині гри, оточення повинне відповідати базовим принципам композиції. Наприклад таким, як «правило третин», коли основний об’єкт поміщається в ліву або праву третину зображення на екрані, а дві третини, що залишилися, залишаються вільними. Хорошим прикладом тут є ААА-ігри від третьої особи. Зверніть увагу, що головний герой у них ніколи не знаходиться по центру екрану, а трохи зміщений убік.

Існують і інші правила композиції, які не просто роблять гру красивішою, а й допомагають геймеру орієнтуватися у віртуальному просторі:

• напрямок;
• рух у кадрі;
• статична композиція;
• використання діагоналей;
• провідні лінії та інші.

Геймер повинен відчувати глибину простору, де відбуваються ігрові дії. Навіть якщо це двовимірний проєкт.

Один із найпростіших способів цього досягти — розділити оточення на передній, середній та задній плани.

Також можна використовувати метод повторюваних елементів. Спостерігаючи за тим, як змінюється їх розмір, гравець може орієнтуватися у розмірах локації та місцезнаходження свого персонажа.

У результаті людської еволюції, певні форми оточення почали викликати в людини ті чи інші емоції. Наприклад округлості та хвилясті лінії підсвідомо викликають почуття безпеки та спокою, а гострі кути та уламки навпаки – є тригерами тривоги, і невербально говорять про майбутню битву.

У руках досвідченого дизайнера форма навколишнього середовища – це потужний інструмент, за допомогою якого він керує атмосферою всередині гри.

У більшості сучасних ігор. особливо якщо говорити про великі ААА-проєкти, геймер самостійно вирішує куди йому йти. Однак, використовуючи різні маркери, такі як освітлення, розмір об’єкта та інше, дизайнер оточення може підказати людині правильний напрямок, зробивши процес дослідження навколишнього світу більш простим та захоплюючим.

Один з найбільш популярних способів привернення уваги гравця є використання так званого «магніту» — великого об’єкта, що кидається в очі, який легко помітити здалеку. Він виступає у ролі орієнтира і підказує людині у напрямі треба рухатися. Цікаво, що такий інструмент використовується не лише в геймдеві, а й у реальному житті — у торгових центрах, парках розваг та інше.

Кожен елемент в оточенні – це просто 3D-об’єкт, що є сукупністю накладених на сітку вершин, ребер і полігонів. Спочатку такі об’єкти складно назвати частиною ігрового простору, оскільки вони не мають ні кольору, ні будь-якого рельєфу. І щоб надати їм завершеного вигляду, фахівці накладають текстури.

Існує безліч карт текстур, проте найбільшим попитом користується PBR (Physically Based Rendering) – «фізично коректна візуалізація». Такий рендеринг точно імітує поверхні матеріалів та їхню реакцію на світ, дозволяючи створювати неймовірно реалістичні текстури.

У PBR використовуються десять типів карток:

• Карти альбедо – однобарвне або плоске світлове зображення візерунка, що визначає основу матеріалу, що використовується.
• Карти нормалей надають глибину текстурам.
• Карти шорсткості/глянцевості – визначає як світло розсіюється поверхнею моделі.

• Карти металевості – текстура у відтінках сірого, що визначає наскільки металевим є об’єкт.
• Дзеркальні карти – визначають ступінь блиску об’єкта і його здатність, що відображає.
• Карти висот збільшують кількість полігонів для додавання дрібних деталей у базову сітку.
• Карти непрозорості – дозволяє зробити об’єкт або його частину прозорим.
• Карта навколишнього оклюзії визначає, як об’єкт реагує на світ.
• Карти заломлення – найчастіше є постійними значеннями, що відображають ступінь викривлення світла при проходженні через об’єкт.
• Карти самоосвітлення – визначають рівень світла, що випромінюється об’єктом.

Оточення в грі – це віртуальний всесвіт, в якому геймери будуть проводити години свого особистого часу, тому воно має бути продумане до найменших деталей. Якщо ви хочете інвестувати у створення власного ігрового проєкту, зв’яжіться з AVADA MEDIA. Наші фахівці володіють усіма технічними навичками та досвідом, щоб втілити ваш задум у життя.