Дистанційна робота та вигорання: 7 способів уникнути його у вашій IT-команді

Вигорання спіткала доля депресії — коли про нього говориш, частіше за все у відповідь отримуєш знецінення та поради зібратись. Ще складніше, коли у тебе дистанційна робота в США, особливо в IT, — бо хіба ж це не робота мрії? Не їздити щодня в офіс, кодити на дивані й отримувати грубі гроші. Насправді ж вигорання стає майже професійною хворобою віддалених спеціалістів.

Відсутність кордону між домом та роботою, нестача живого контакту, часто — різниця у часі. Ось як віддалена робота в цифровій галузі виглядає насправді. Й стає головним джерелом стресу в житті людини. Не дивно, що згодом відпадає усіляке бажання її роботи. Так, проблему вигорання недооцінюють. Хороша новина — йому можна запобігти.

Статистичні дані однозначно доводять гостроту та поширеність проблеми. Наприклад, в Microsoft опитали людей у віці 18-25 років, що працюють у різних цифрових галузях — 41% опитаних планує звільнитись через занадто високий рівень стресу на роботі. В іншому дослідженні опитували виключно тих, хто працює на дистанційці — близько 70% з них відмічали симптоми вигорання.

За даними Deloitte, з хронічним виснаженням на роботі доводилось стикатись 77% опитаних американців. Україна в цій тенденції не стала виключенням — дослідження порталу grc.ua показало, що 64% учасників відчувають вигорання, серед яких 22% назвали його причиною свою професійну діяльність.

Окрім конкретних чисел, статистика показує важливе — вигорання може бути й в офісних працівників, і на дистанційній роботі в інтернеті. Чому? Просто більшість його причин узагалі не стосуються якоїсь специфічної професії й зустрічаються в усіх галузях без винятку:

• професійна невизначеність — відсутні чіткі критерії оцінювання роботи, нерозуміння обсягу відповідальності, систематичне перенавантаження поза посадовими обов’язками;
• проблеми у колективі — токсична поведінка, вигорання керівництва та ключових учасників команди (виникає ефект «зараження» від інших), конфлікт цінностей (людина робить те, з чим внутрішньо незгодна), неетична корпоративна культура (коли навмисне формується атмосфера конкуренції);
• незадоволеність результатами — відсутність якісного та вчасного фідбеку, брак визнання;
• навичкові причини — невміння планувати, розставляти пріоритети, організовувати робочий процес та вчасно артикулювати свої потреби.

А ось як виглядає вигорання:

• порушення когнітивного стану — людині складно вивчити щось нове, освоїти нову програму, технологію;

• немає енергії та ініціативності — механічна робота виключно в рамках вимог, без нових рішень, креативних ідей;
• негативне ставлення до результатів власної роботи;
• ускладнена комунікація — постійні затримки з відповідями, запізнення на зустрічі;
• систематичне порушення дедлайнів;
• складнощі з концентрацією;
• відсутність витривалості, повільне відновлення;
• дратівливість та проблеми зі сном;
• негативні асоціації, цинічні висловлювання про роботу чи колег;
• немотивована тривожність з приводу роботу — коли людина усе робить правильно, однак постійно невпевнена у результаті.

Звісно, вигорання — це двостороння історія. Якщо воно сталось, без бажання та роботи конкретної людини не зникне. Проте є інструменти, що допоможуть якщо не повністю його подолати, то точно зменшити гостроту й збільшити ефективність команди в IT роботі.

Це прості дії, що не потребують чогось екстраординарного. Водночас вони ефективні й працюють для всіх.

Запроваджуйте культуру віртуальних кава-брейків

Серед причин вигорання також називають брак емоційної підтримки. Це актуальніше для віддаленої роботи, та не лише (ось чому опенспейс — не така погана історія). Людина залишається наодинці зі своїми перемогами та поразками. І, якщо не має навичок та інструментів їхнього проживання, стресує. Звісно, це «лікується» персональним психологом. Але в рамках IT команди рішенням можуть стати віртуальні кава-брейки, як частина корпоративної культури. Легалізуйте їх, щоб покращити взаємостосунки в команді й зменшити рівень стресу (бо проговорити проблемну ситуацію з кимось — це вже частково її прожити).

Пропонуйте гнучкий графік роботи

Часто дистанційна робота без досвіду — причина проблем з термінами. Коли людина починає працювати вдома, вона змушена рахуватись зі своєю сім’єю. Якщо графіки не збігаються, є маленькі діти (а в них взагалі унікальні й непередбачувані потреби) чи хворі родичі, отримуємо додаткові причини для стресу. Втім, є спосіб його оминути. Якщо специфіка роботи працівника не потребує контролю робочих годин, зробіть робочий графік гнучким: дайте можливість виходити з дому, узгодьте конкретні проміжки часу для обговорень й орієнтуйтесь на факт/якість виконання завдань, а не на час їхнього завершення.

Навчіться та навчіть перемикати увагу

«Перемикатись» зі стану в стан — це не надздібність, а навичка. Її можна сформувати самостійно й навчити команду. Наприклад, взяти за правило залишати на робочому місці телефон та ноутбук. Чи не класти телефон на стіл, коли йдете на обід. Попри те, що ми живемо у цифровому світі, частина нашого мозку залишилась «ритуальною». Тому добре спрацьовують різні «порогові ритуали», що ділять час на роботу та відпочинок.

Приклад: кожен має у кінці робочого дня надіслати у загальний чат коротке відео, як закриває ноутбук чи робочу програму.

Також можна ввести обов’язковий п’ятихвилинний зідзвон команди в кінці дня, де ані слова про роботу, але кожен звітує про свої плани на вечір або вихідні.

Дякуйте й хваліть!

Думаєте, команду мотивує лише вчасне зарахування грошей? Нічого подібного! За статистикою, понад 70% працівників почуваються щасливішими на робочому місці, коли керівники їм дякують. А 80% з цієї кількості ще й працюють з більшим ентузіазмом. Це може бути простішим завданням, ніж здається: додайте до фідбеку 1-2 речення про те, що сподобалось особисто вам; напишіть про вдячність, коли команда зробила щось за власною ініціативою, не чекаючи вказівок.

Зосередьтесь на результатах

У всіх людей власна комфортна швидкість роботи та найпродуктивніший час. Хтось працює швидко, але потребує довшого часу на відпочинок. Інші виконують роботу повільно, планомірно й додатковий час на відновлення їм не потрібен. Від робочих рамок не можна відмовлятись в жодному разі. Але, якщо доречно, краще прив’язувати їх не до часу, а до завдань чи проєктів. Це перегукується з пунктом про гнучкий графік. Але також причиною вигорання стає невміння людини побачити просування. Це характерно для тривалих та великих проєктів. Ваше завдання — його проілюструвати. В будь-якому вигляді – хоч табличкою з пунктами, які викреслюватимете в міру виконання. 

Отримуйте зворотний зв’язок від працівників

Роботу в IT взагалі складно уявити без зворотного зв’язку. Проте часто він формалізований, недооцінений та саботується самими працівниками. Бо ще живий стереотип про те, що першими звільняють саме охочих пожалітись. Проте між конструктивною критикою та постійним незадоволенням — провалля. Тому стимулюйте працівників давати осмислений та постійний зворотний зв’язок. А щоб додати процесу ефективності та зручності, самі пропонуйте частоту та форму (анкета, тест тощо).

Найперше — не демонізуйте відпочинок. Особливо своїм прикладом: йдіть у відпустку нарівні з командою, не соромтесь брати вихідні за потреби. Поясніть на прикладі спорту, що перерва — невіддільна частина будь-якої роботи. 

Також важливо не давати працівникам провалюватись у стан гвинтика, від якого нічого не залежить: залучайте їх до обговорення рішень, деякі приймайте виключно колегіально більшістю голосів, щоб підвищувати самоцінність та впевненість.